Його двічі ховали. Першого разу мати отримала похоронку і закриту труну. Відбулося поховання. А через 40 днів Олександр Томілович прийшов на власні сороковини живим. Другого разу похоронка прийшла після трагічної помилки на фронті. Його знову вважали загиблим. Але він вижив. Свій перший бій Олександр прийняв ще у 2014 році. Відтоді його життя перетворилося на безперервну боротьбу. Волноваха, Савур-Могила, Дебальцеве, Маріуполь, Авдіївка, Світлодарська дуга — за цими назвами для нього не сторінки історії, а роки життя. За цей час він отримав сім поранень. Втратив майже всіх побратимів, з якими починав свій шлях. «Сьогодні з тих хлопців нікого немає серед живих», — згадує він. Війна не відпускала його навіть удома. Дружина Людмила розповідала, що спочатку боялася спати поруч. Олександра переслідували важкі фронтові сни. Лише з часом стало трохи легше. Уже під час великої війни у подружжя народилася четверта дитина. За мужність його нагородили державними відзнаками. Але одну з нагород родина так і не дочекалася. За словами близьких, документи просто загубилися під час оформлення. Та найбільше вражає інше. Після важкого поранення військовий отримав інвалідність. У певний період родина з чотирма дітьми фактично виживала на 860 гривень допомоги. Доля двічі записувала його до списків загиблих. Але щоразу він повертався. Повертався до матері. До дружини. До дітей. І сьогодні найбільша його перемога — не ордени та нагороди. Найбільша перемога — те, що мати не втратила сина, дружина — чоловіка, а діти — батька.

This is Olha, she was 22-year-old. Russia killed her yesterday in overnight attack on Chuhuiv, Kharkiv region 🕯💔 She was seven months pregnant. Olha’s husband is currently serving in the Armed Forces, defending Ukraine. ​Olha worked as a psychologist at "Shans" (Chance), a local comprehensive rehabilitation center for people with disabilities, where she dedicated herself to helping children.

Після звільнення Херсона росіяни почали жорстокий терор проти цивільних на лівобережній Херсонщині, яка досі в окупації. Однією з жертв стала 21-річна студентка Аня Єльцова. У листопаді 2022 року в селі Агаймани ФСБ вдерлися до будинку її бабусі, провели обшук і допити. Аню викрали на очах у рідних: наділи мішок на голову, заштовхали в машину й забрали. Вже понад три роки дівчину тримають у неволі в Криму, звинувачуючи у шпигунстві через її проукраїнські погляди. Рідні знали, що Аня публічно підтримувала ЗСУ в соцмережах та публікувала відео зі звільненого Херсона. Окупанти розцінили знайдене в її телефоні як підтримку української армії. Пізніше родичі дізналися, що Аню підставила місцева колаборантка, яка помстилася бабусі за відмову співпрацювати з окупантами. Після викрадення батьки намагалися знайти доньку в Генічеську, але їх лише ганяли по кабінетах і нічого не казали. За кілька днів Аня коротко подзвонила, сказала, що її годують і не ображають, але де вона знаходиться не повідомила. У грудні 2022 року на російському ТБ з'явилося відео, де вона з синцями під очима промовляла вирвані з контексту слова. Рідні вважають, що її примусили до самовикриття. Перший лист додому прийшов через рік - із кримським штампом. Аня писала, що батьки приїжджали до Генічеська, коли вона була там, потім її повезли до Мелітополя, а звідти до Криму. Лише в серпні 2024 року з родичами зв'язався призначений росіянами адвокат: Аню підозрюють у шпигунстві та зраді росії. Згодом вона зателефонувала сама, сказала, що схудла на 10 кг, у камері холодно а вікно без скла. У жовтні 2024 року російське ТБ випустило відео, де нібито щойно затриману в Криму дівчину, в якій впізнали Аню, - судять і обирають запобіжний захід на два місяці. Родичі були обурені і кажуть, що вона в них уже два роки. А в Офісі генпрокурора України заявили, що Аню змусили до самовикриття під тиском. Її справу розслідують як воєнний злочин - насильницьке зникнення, незаконне утримання та катування. Наприкінці жовтня 2024 року мамі вдалося потрапити на два побачення з донькою. Аня сказала, що в цьому СІЗО трохи краще, ніж у попередньому, але морально вона зламана. 13 лютого 2025 року російські ЗМІ повідомили, що Аню Єльцову засудили за "шпигунство" до 10 років. Сьогодні Аня Єльцова знаходиться в слідчому ізоляторі в окупованому Чонгарі (Херсонська область), - за ґратами, з розбитою психікою та виснаженим тілом. Але вона жива. І це головне. Її рідні продовжують боротися за її звільнення, а університет, де вона навчалася, звертався до всіх можливих інстанцій . На жаль, зараз вона залишається серед десятків інших незаконно ув'язнених українців. Аню, ми чекаємо. Україна пам'ятає про тебе. Повертайся жива.

Друзі, а ви памʼятаєте Дмитра Шаповалова, кадри з яким, де він їсть яблуко після полону, облетіли весь світ. Сьогодні я хочу, щоб ми згадали і вшанували цього відважного воїна, бо рівно рік тому, 9 червня 2025 року, його життя обірвалося… Після полону він міг залишитися вдома, поряд із рідними, почати жити тихим мирним життям. Але не зміг дивитися, як ворог топче його землю. Тому знову став до лав ЗСУ. Знову пішов захищати Україну. Він витримав kатування, біль і нелюдські випробування в полоні і все одно повернувся до побратимів на передову. Та, на жаль, серце воїна не витримало, надто важчі знущання пережив він в полоні… Його слова: «Я про нього рік мріяв», сказані про звичайне яблуко після звільнення, тоді торкнулися мільйонів людей. Бо в ту мить кожен зрозумів справжню ціну простих речей: свободи, дому, життя… Сьогодні боляче усвідомлювати, що тієї щирої усмішки більше немає. Єдиний син. Єдиний онук. Добрий. Світлий. Справжній. Відданий своїй країні. Світла пам’ять Герою… Твою усмішку, твою силу і твою любов до України ми не забудемо ніколи. Спочивай з миром, Дмитре…

Olga Teryanik, 22, died during the Russian attacks💔🙈 She had recently married. This beautiful woman was 7 months pregnant. Olga worked with children at the “Chance” rehabilitation center. Her husband, Vitaly, is now fighting in the ranks of the Ukrainian armed forces.🇺🇦 Russia breaks up families every day, takes people’s homes and lives💔. This war hell must end as soon as possible!!

RT @Putin2theHague: 🤯 "A fucking half blood!" - Russians are torturing their own soldier because of his half-Ukrainian ethnicity. https://…

Russischer Soldat gibt zu, dass sein Trupp Mädchen im Alter von 10 und 13 Jahren in der Ukraine vergewaltigt hat und deren Mütter gezwungen hat zuzusehen — bevor er sie alle auf Befehl seines Kommandeurs hingerichtet hat. Er gesteht, dass das mehrmals passiert ist (August 2024)

Nunca olvides cómo empezó esta guerra. x.com/BrianMc22680786/status…

She’s only in her early twenties. She could have been posting café photos, planning a wedding, living her best life. But her beloved was killed in the war. And then she made a choice that very few people are capable of making. She didn’t run from the pain. She went where the entire country hurts. Yelena Lanivska is a deputy of the Chernivtsi District Council who became a combat medic after the death of her fiancé. Now her reality is no longer beautiful dresses and council meetings. It’s tourniquets. Medical evacuations under shelling. It’s having your hands covered in blood up to the elbows while still pulling someone out from under incoming strikes. She has already been serving for a third year. She has gone through the hottest points of the front line. She has saved Ukrainian soldiers in places where many people cannot endure even a few minutes. And do you know what is most striking? She doesn’t play the hero. She doesn’t chase hype. She doesn’t shout about patriotism. She simply does her job. Every day. Quietly. Under explosions. After losing her loved one, she could have hated the entire world. But instead, she began saving other people’s sons, husbands, and fathers. This is what real Ukrainian strength looks like. Not pompous. Not performative. But alive. Tired. Stubborn. Unbreakable. And as long as girls like her stand for Ukraine — we will endure. 100%.

Her Name Shir Eilat 🇮🇱 Hamas terrorist Killed her on October 7 May Shir’s memory be a blessing We Will Never Forget you.

Russian artillery shelling of Kherson killed a man. His wife and two daughters, aged six and three, were injured - they suffered blast injuries and shrapnel wounds. The family was at a children's playground at the moment of the attack. Horrible.

Убитой и запытанной в плену журналистке Виктории Рощиной россияне сломали затылочную кость, когда ее удерживали в СИЗО в Таганроге. Я напомню что при передаче тела у девушки оказалось что отсутствовали внутренние органы, головной мозг, глазные яблоки, часть трахеи. Очередное напоминание всему миру с кем воюет Украина. Это не люди.

So terrible—content warning: according to reports, the perpetrators have been arrested.

Le 7 octobre 1985, quatre terroristes palestiniens ont détourné l’Achille Lauro, un navire de croisière italien reliant l’Égypte à Israël. Ils ont assassiné Leon Klinghoffer, un Américain juif en fauteuil roulant, puis ont jeté son corps à la mer. Le palestinisme.

She went dancing and never came home. I'll never forget the horrific image of her on a truck, with broken legs, after they shot her. Gazan terrorists murdered her in cold blood. She had a whole life ahead of her. Shani Louk, forever in our hearts.

In memory of the IDF female soldiers who fell in battle in this war while bravely defending the homeland until their last breath. May their memory be forever a blessing.

Remember Carmel Gat, who was kidnapped by Hamas on October 7 from her home. She was held hostage in a dark underground tunnel, where she was starved, tortured, and beaten. She was an innocent soul, yet they murdered her because she was Jewish. Never Again is now.

So many haters are flooding my page now. Every day more lies, More hate, More propaganda. russia is working overtime trying to Silence Ukrainians and twist reality. And honestly… It’s exhausting. Sometimes I feel mentally drained and want to give up. But then I remember: Ukraine is not the aggressor. We are defending our home and our right to exist. We can’t let them erase the truth. We can’t stay silent. Because if we don’t speak about this war - Who will?

russian occupation is not peace. It’s civilians dragged off the street, tortured to death and buried without a trace. Serhiy Shevtsov was taken off the street in Hostomel on March 20, 2022. A civilian. No charges. No trial. He simply disappeared. For over two years, his family had no answers. Later, a witness came forward: Belarus, then Kursk SIZO-1. Torture. His previously broken leg was shattered again. His heart stopped twice — and was revived. On March 23, he died. In 2024, DNA confirmed his identity. He was 35. This is what occupation means in reality.

Während AfD und BSW weiter Lügen zum angeblichen ukrainischen Unwillen, den Krieg sofort zu beenden, verbreiten, bombardiert ihr Idol Putin und sein Kriegstreiberland das Zentrum der ukrainischen Hauptstadt Kyjiw weiter mit ballistischen Raketen … Orwell lässt grüßen.