Судячи з усіх угод, які США підписали з Україною та Росією з 1991 року, якщо ми знову покладемося на якісь договори з Америкою, нас чекає лише один сценарій.
США жодним чином нас не захистять — натомість спробують зруйнувати нашу армію й ОПК. З РФ — навпаки: це буде черговий випадок, коли їх урятують, налагодять економіку та повернуть на міжнародну арену.
Нижче — всі ключові безпекові домовленості США–Україна з 1991 року.
1) Лісабонський протокол до START I CTR/Нанн–Лугар (український трек)
Лісабонський протокол до START I (23 травня 1992 року) та угода США–Україна про допомогу у ліквідації стратегічної ядерної зброї та запобіганні розповсюдженню (CTR/Нанн–Лугар) (1993 рік).
Виконання:
Україна: сумлінно позбулася стратегічної зброї під обіцянки майбутнього захисту й входження в систему безпеки Заходу. Фактично ми здали головний інструмент стримування в обмін на формули, протоколи і "підтримку реформ".
США: чесно допомогли Україні саме роззброїтися. Тут питань немає: коли мова йшла про демонтаж і контроль, механізми працювали.
Проблема в іншому: це був не план інтеграції України в НАТО і не створення реальних гарантій, а план ліквідації зброї.
2) Тристороння заява США–Україна–РФ (боєголовки / компенсація / assurances)
Дата: 14 січня 1994 року.
Суть: Україна погоджується на передачу ядерних боєголовок для демонтажу; РФ — компенсація (паливні збірки / еквівалент); США і РФ заявляють готовність надати Україні security assurances після кроків у межах START/NPT.
Виконання:
Україна: повністю виконано. Боєголовки вивезені, роззброєння доведене до кінця.
РФ: не виконано. За передачу ядерної зброї нам навіть витрати на доставку не компенсували.
США: не виконано. США забезпечили технічну підтримку процесу роззброєння, але:
не захистили Україну;
не запустили реальний процес інтеграції в НАТО;
навіть не змусили РФ виконувати фінансові зобов’язання і не проконтролювали компенсації.
3) Будапештський меморандум у зв’язку з приєднанням України до ДНЯЗ
Дата підписання: 5 грудня 1994 року.
Суть зобов’язань: повага до незалежності, суверенітету та кордонів; утримання від загрози силою або її застосування; консультації у разі проблем. Текст є в реєстрі ООН, тобто це офіційний міжнародний документ.
Виконання:
Україна: виконано. Україна стала без’ядерною державою.
РФ: не виконано. Агресія та окупація повністю суперечать базовим пунктам.
США: не виконано. Жодного захисту і жодної допомоги після анексії Криму на рівні, який відповідав би масштабу обіцянок меморандуму. Все, що отримала Україна до 2022 року в обмін на ядерну зброю, — це політичні заяви і бронежилети.
4) Хартія США–Україна про стратегічне партнерство (2008) та оновлення (2021)
Оновлена хартія: 10 листопада 2021 року.
Суть: рамка співпраці у сфері безпеки й оборони, реформ сектору оборони, євроатлантичної інтеграції тощо.
Виконання:
Жодних реальних дій. Бо це політичний документ, а не договір взаємної оборони. Він:
не дав гарантій безпеки;
не інтегрував Україну в НАТО;
не створив автоматичного механізму реакції у разі нападу.
5) Двостороння безпекова угода Україна–США (10-річна)
Дата: 13 червня 2024 року.
Суть: довгострокова рамка підтримки (оборонна допомога, співпраця з ОПК, консультації у разі загрози тощо).
Виконання:
Наразі — "в процесі". Угода на 10 років, але вже зараз видно реальну тенденцію: США намагаються знищити українське ОПК, тиснуть щодо територій і припинили постачати військову допомогу.
Тепер сухий аналіз економічних угод.
Почнемо з фактів. У 1992–2001 роках США надали Росії близько 8,9 млрд доларів прямої грантової допомоги. Не кредитів МВФ, не абстрактної “підтримки реформ”, а конкретних бюджетних програм США. З них:
понад 3,2 млрд доларів — програми безпеки і нерозповсюдження (Нанн–Лугар, ядерна, хімічна зброя);
близько 2,8 млрд доларів — гуманітарна допомога;
ще майже 3 млрд доларів — “ринкові реформи”, демократичні інституції, стабілізація.
Це лише двостороння допомога США. Паралельно — пакети G7, де США були головним локомотивом:
1992 рік — пакет підтримки Росії на 24 млрд доларів, із яких внесок США оцінювався приблизно у 4,5 млрд.
1993 рік, Ванкувер — окремий американський пакет для Росії на 1,6 млрд доларів після особистої домовленості Клінтона з Єльциним.
Це називалося “запобігання колапсу”. Росію вважали “занадто великою, щоб упасти”. Росію рятували як носія ядерної зброї і як геополітичний “центр стабільності”. І це ключове: США не ламали Росію в 90-х — вони її страхували.
Тепер — Україна.
За той самий період (1992–2001) Україна отримала трохи більше 3 млрд доларів допомоги США. Тобто майже втричі менше, ніж Росія. І головне — на що саме пішли ці гроші:
ліквідація ядерної зброї;
знищення носіїв;
демонтаж стратегічної інфраструктури;
програми “нерозповсюдження”;
ядерна безпека (Чорнобиль);
інституційні “реформи”.
У звітах Конгресу США чорним по білому написано: ключовий успіх політики щодо України — повне ядерне роззброєння.
Тобто коли Україна мала реальний стримувальний потенціал — його ліквідували. Натомість дали:
Будапештський меморандум (1994);
загальні слова про “суверенітет”;
ілюзію “інтеграції колись потім”.
Вже на початку 2000-х США офіційно говорять про “graduation” (випускний) України з програм допомоги — мовляв, досить, тепер самі. У той час як Росію ще роками тримали на програмах стабілізації, кредитах і спеціальних угодах.
Росія для США — це суб’єкт, з яким торгуються і якого рятують, навіть коли він руйнує все навколо.
Україна — це об’єкт, який потрібно було роззброїти, заспокоїти і переконати, що папери важливіші за ракети.
І тепер, коли нам знову продають ідею “миру будь-якою ціною”, “компромісів”, “реалій” і “втоми”, це не нова політика. Це повторення тієї самої логіки, закладеної ще після 1991 року.
США історично:
не ламали Росію, навіть коли мали всі можливості;
не будували оборонну суб’єктність України, навіть коли могли.
Тому сценарій, який нам сьогодні пропонують, не є випадковістю.
Це не “каприз Трампа”, не “збій системи”. Це структурна модель:
Росію — рятувати і повертати.
Україну — роззброювати, заспокоювати і переконувати, що слів достатньо.
І якщо ми цього не усвідомимо — нас знову спробують зробити успішним кейсом з ліквідації, а не державою, здатною захистити себе.