@id60306067 ТА БЛЯТЬ

2/2 Кріс не був ревнивим типом. Або ж він вважав, що не був ним до моменту, коли їх стосунки з Леоном переросли етап швидких зустрічей в мотелях, що воняли чужими людьми та сексом до них.  Десятки спроб піймати півгодини такої «випадкової» зустрічі, до якої Редфілда вів навігатор в телефоні, змінились їх власним будинком в чистилищі лісу, подалі від чужих очей та рук. Безпека, повторював він собі. Подалі від роботи, проблем та чужих людей, обіцяв він собі. Він захищає їх спокій, клявся Кріс подумки. — Досить мене ревнувати.  Якби Крісу сказали з десяток років назад, що колись в його ліжку буде лежати сам Леон Кеннеді, голий та тільки з окулярами на носі — він би міг в це повірити, схиляючись до своєї фантазійної сторони. Що той буде носити обручку на пальці та ліниво намагатись штовхнути його в живіт ногою, не відводячи очей від нових рівнів Candy Crush?  Кріс Редфілд би запитав: що таке, блять, Candy Crush?  — Ти це до мене?  Леон дивиться на чоловіка з-під окулярів, вигинаючи брову. Вологе після душу волосся, рум’янець та червона шкіра від температури води прямо з пекла — Кріс дякує, що вік дає своє і для другого раунду йому потрібно як мінімум сорок хвилин відпочинку і кисневий коктейль. Спина теж дає про себе знати.  Він стійко витримує погляд очей, дозволяючи дратуючій нозі штурхати його сильніше. Кріс опускає погляд вниз, коли великий палець намагається залізти в його пупок, відволікаючи від заправляння останньої подушки в наволочку.  — Це новий вид тортур, вигаданий урядом? — Редфілд відкидає подушку та ловить щиколотку рукою. — Так, сказали випробувати на ревнивому чоловікові, — той потягується, ляскаючи іншою ногою по голому бедру, там її залишаючи, — твоя армійська витримка мене дратує.  Кріс глибоко вдихає, відчуваючи, як пальці залазять під боксери знизу, а на чужі губи лягає посмішка. В цих діях не було ніякого сексуального підтексту, ба більше, вони навчились за лічені секунди розуміти флірт, натяки та пропозиції один одного, але це ніколи не рятує запалений мозок Редфілда від деталі у вигляді невіри.  Він не міг бути настільки везучим. Чи, можливо, життя все ж зробило його улюбленцем та подарувало шанс, внаслідок якого Леон колись погодився на криву пропозицію сходити в бар. Не мотель чи апартаменти на ніч у випадковому місті, яке опинилось на перехресті доріг до їх нового місця роботи. Тепер він все так само грайливо, з саркастичними нотами хоче вивести його з себе, а Кріс дозволяє, тому що йому це подобається. І це дратує ще сильніше. — Ну, ти бачив, на що погоджуєшся, — Редфілд відпускає щиколотку, обходить ліжко та займає своє не оголошено закріплене місце справа, тому що ліву сторону колись зайняв інший.  Підбиває під голову подушку та повертається до переможного обличчя спиною, накриваючись ковдрою по пояс. Леон закочує очі та проводить кінчиками пальців по плечу свого чоловіка, що так рідко ображався на нього, але завжди однаково.  — О, я бачив, — підтверджує він, підсовуючись ближче, — якби мене хтось посмів відмовити, я б послав на них тебе.  Жарт вдається і Кріс тихо сміється, відчуваючи нігті на спині — Леон проводить пальцями по лопатках, продовжуючи:  — Любий, ну що таке?  Кеннеді знав владу своєї зовнішності, але не розумів її. Не бачив жаги у очах незнайомців не просто познайомитись, а доторкнутись до цієї справедливої вроди, отримати невмілу усмішку, що з роками ні краплини не змінилась. В грудях гризлись вовки — Кріс ненавидів це жалюгідне відчуття, що переслідувало його. Ця невгамовна підліткова закоханість в його шостий десяток.  Чоловік гучного зітхає, обертаючись, та дивиться на Леона. — Я знаю, що в твоїй голові, — Кеннеді обіймає його, — але ми пахнемо одним гелем для душа. Я не збираюсь купувати другий. Ця ревність не була гострою, тому що всередині Кріс завжди знав, що йому насправді немає за що хвилюватись. — І я пройшов тобі той рівень на якому ти застряг, — Леон шепоче йому в груди, — це було простіше простого. Гаразд, за гідність можна було і похвилюватися.

2/2 Кріс не хотів відповідати. Тут зібралась надто велика кількість цілей, за якими потрібно було спостерігати, але коли його команда повідомила про присутність Кеннеді — усе відійшло на другий план. Він двадцять хвилин спостерігав за тим, як хтось інший чіпає його чоловіка, і байдуже, що він скоро буде колишнім чоловіком. — Точно не збираюсь лягати під якогось бридкого кримінального авторитета. Це було неправдою, як і слова про жахливий секс, але око за око. — Ось він, біжи, — Редфілд скреготить зубами, помічаючи збоченця, який шукав поглядом його чоловіка, — не загуби туфельку по дорозі. Леон відходить і наостанок дивиться йому в очі — розлючено, нахабно та жадібно одночасно. Кріс був прямо зараз покидьком, але не переставав бути тим чоловіком, в якого він колись закохався до нестями. — Збережу твою гідність сьогодні, — Кеннеді усміхається, — інакше ти принесеш мені цю туфельку в зубах. Ця гра продовжувалась весь вечір. Леон нарешті зрозумів, що бармен та офіціантка були людьми його чоловіка, які не зводили очей не тільки з нього, але і з жінки міністра, яка була їх ціллю у невідомо якому завданні. І що Кріс не зводив з нього очей досі, як і за руками збоченця поруч, що вже стискали його зад. Господи, яким він був бридким і як Леон мріяв швидше потрапити в той номер, аби накачати його та завершити цей день. Коли липкі пальці потягнулись до його волосся, щоб прибрати з очей, він не витримав, попросивши відлучитися. Тільки Кріс мав право на це, тільки йому було дозволено торкатись його обличчя: Леон в секунду пригадав усі поцілунки та їх секс, за яким скучив так сильно. Він підіймає голову та бачить у відображені дзеркала його обличчя. Кріс закриває двері і мовчки підходить ззаду, не торкаючись; нависає над чоловіком, який намагався прийти до тями за допомогою холодної води. — Язика проковтнув? — Леон гаркає. Чужі долоні гарячі, що відчутно навіть крізь тканину, куди опускаються. — Забери він мене руки, Редфілд, ти не маєш права… — Я маю повне право, — Кріс притискає його до своїх грудей та тримає іншою рукою за підборіддя. Шипить в вухо, притискаючись губами та носом: — ти загрався, Кеннеді. Хочеш щось сказати? Як він сумував за цими руками. Вони торкаються там, де хвилинами назад були чужі, стискають до болю стегно, аби залишити це відчуття на якомога довше. Леон дивиться в дзеркало і думає про те, як сильно хоче поцілувати його. — Ти зібрався трахатись з ним? — від Кріса пахне його улюбленим парфумом та зовсім трохи віскі. Як сильно він хотів свого чоловіка. Сильного, високого та неймовірного чоловіка, який міг зламати його навпіл та довести до зірок перед очима одним голосом та запахом. Ніхто в світі не мав над ним стільки влади, як Кріс, і він дозволяв йому усе, аби тільки насолодитись його увагою. — Ні, — Леон шепоче, коли на щоки грубо давлять пальці, — ні, Кріс, ні. — Навіщо ти продовжуєш зі мною сперечатись? Тому що він втрачав глузд поруч з ним. Протягом стількох років він був одержимим своїм чоловіком і це їло його зсередини — те, з якою легкістю та повагою Кріс брав усю відповідальність на себе та допоміг віднайти спокій. Він був залежний від нього розумом та тілом. — Це останнє твоє завдання, — наказує, що вміє робити найкраще. У Леона тремтять коліна, а пульс чутно у власних вухах, і він здається, киваючи. — Ми обговоримо це вдома. Сьогодні. Він так сильно втомився від цієї роботи. Хотів спати більше, займатись малюванням та розбиратись з мотоциклом, бути поруч частіше, цілувати міцніше. — Ми тільки витратили час адвокатів, — Леон тихо сміється. — Переживуть. Кріс цілує його в плече та відходить, зупиняючись перед дверима: — Мені хвилюватись? — Ні, — Леон мʼяко посміхається, щиро, щоб заспокоїти: — більше ні.

я знаю надто багато про фігурне катання і надто мало про хокей але нічого не зупинить жінку з мрією та вільною годиною ввечері