I remember.
May his memory become a comfort to all loved and cared for him, may his courage be an inspiration to those following in his footsteps, and may his soul find peace and comfort.
Друзі, а ви памʼятаєте Дмитра Шаповалова, кадри з яким, де він їсть яблуко після полону, облетіли весь світ.
Сьогодні я хочу, щоб ми згадали і вшанували цього відважного воїна, бо рівно рік тому, 9 червня 2025 року, його життя обірвалося…
Після полону він міг залишитися вдома, поряд із рідними, почати жити тихим мирним життям. Але не зміг дивитися, як ворог топче його землю. Тому знову став до лав ЗСУ. Знову пішов захищати Україну.
Він витримав kатування, біль і нелюдські випробування в полоні і все одно повернувся до побратимів на передову. Та, на жаль, серце воїна не витримало, надто важчі знущання пережив він в полоні…
Його слова: «Я про нього рік мріяв», сказані про звичайне яблуко після звільнення, тоді торкнулися мільйонів людей. Бо в ту мить кожен зрозумів справжню ціну простих речей: свободи, дому, життя…
Сьогодні боляче усвідомлювати, що тієї щирої усмішки більше немає.
Єдиний син. Єдиний онук. Добрий. Світлий. Справжній. Відданий своїй країні.
Світла пам’ять Герою…
Твою усмішку, твою силу і твою любов до України ми не забудемо ніколи.
Спочивай з миром, Дмитре…