Безбожні покидьки поцілили в Успенський собор Києво-Печерської Лаври — головну святиню української землі, храм, якому майже тисяча років.
Лавра століттями була тим, що Москва ненавиділа найбільше, — самостійним духовним центром, який їй не належав. Аж до 1688 року монастир мав статус ставропігії і підпорядковувався напряму Вселенському патріарху в Константинополі, а не Москві. Це була окрема, давніша, справжня традиція — та, з якої колись і виповзло московське православ'я. І саме тому Москва так прагнула підім'яти Лавру під себе.
Коли у 1688 році Лавру підпорядкували московському патріарху — почалося планомірне нищення всього, що робило її окремою. У 1718 році, одразу після поразки Мазепи, царські посланці, переодягнені ченцями, за наказом Петра I підпалили Лавру і знищили її унікальну бібліотеку та архів — письмову пам'ять про незалежне українське духовне і політичне життя. Тоді ж українську редакцію богослужбової мови заборонили й замінили московською. Вони століттями стирали саме те, що робить Київ Києвом.
І в цьому вся гірка іронія. На території цієї ж Лаври, у храмі Спаса на Берестові, похований Юрій Долгорукий — той самий князь, якого вважають засновником Москви. Їхнє місто народилося з Києва. Їхня держава, їхня церква, їхня писемність — усе це вийшло звідси, з нашої землі. А вони у відповідь століттями палять, грабують і тепер бомблять колиску, з якої самі ж і виповзли.
Це не просто варварство. Це спроба знищити докази власного походження. Бо поки стоїть Київ і стоїть Лавра — світ бачить, хто тут тисячолітня цивілізація, а хто непорозуміння, що привласнило чужу історію.
Ми відбудуємо все. Як відбудовували вже не раз. А Бог у Росію повернеться — рівно тим шляхом, який вони заслуговують. Балістичним.